Бог, як я можу розуміти, то взагалі евфемізм для незрозумілого.

Тим-то, зокрема, такою двозначністю характеризується сприйняття науковця серед пересічних вірників - адже він нібито зазіхає на область божественого - незрозуміле, намагаючись ухопти щобільший шмат звідти, і тим виступаючи явним противником бога, викрадачем його маєтностей.

Втім, науковця, навіть вІрного, те мабуть не дуже бентежить - нескінченність непізнаного йому добре відома, як і нескінченність бога - бо це, як власне вже й зазначено, заледве не тотожні речі.

Читайте Подорож у країну Сходу.

Джерела духу потаємні.

Але можливо це онтологічні питання життя: його сенс і єство свого "я", смерть і її сутність ("memento mori") і диво свого пробування "тут і нині" серед позірної нескінченности часу й простору... Сама та мить, коли людина дивиться на безодню, а безодня дивитись на людину, і мужність, щоби витримати той погляд, викохують дух.

Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй движесь глибині,
Краплю, щоб в бою сміліще стояти,
Дай і мені.

Ті, хто не запліднені духом, заледве зрозуміють про що автору йдеться: занурені в клопіт буденности, вони непритомні духовно.

процес розробки програм(ного забезпечення).

От тут мені думка в голову прийшла: Waterfall, iterative,.. щось у автора складається таке враження, що робиться спроба пояснити предмет за допомогою хибної моделі. Тому те, що пропонується в пояснення, становить собою якусь подобу епіціклів і деферентів Птолемеєвської системи - воно нібито до якоїсь міри щось пояснює, і водночас є цілковито - принципово - хибним сутністно. (Кумедно, але, як авторові доводилося десь читати, Птолемеєву модель Cонячної системи можна розглядати як розкладання видимих рухів планет у ряд Фурьє).

Можливо, суть у тому, що ми навіть не розуміємо, чим ми займаємось. Тому ставимо в центр уваги програму, створення якої начебто є нашою остаточною метою, а втім, сутність нашої діяльности полягає не в цьому. То що ж має виявитись у центрі, й де той коперник, що єретично сповістить нас про це?


А якщо комусь замало, може почитати більше в Тао програмування.

Власне навіщо я завів цей "журнал" (бонжур)? Щоби мати ланки з LJ. А то прикро: всі мають, а я ні. Точніше маю, але дуже дуже мало. Коротше людина замучена манією ланкоздобування. Важкий випадок.

Подивимось, що з цього вийде. По моєму, нічого не вийде, але тоді принаймні дістану який досвід роботи в LJ. Також якийсь пожиток.